Умови оплати праці працівників бюджетної сфери дедалі більше стають «актуальним питанням» урядової політики. Свідченням тому чотири відповідні постанови Кабінету Міністрів, прийняті упродовж поточного року. Питання оплати праці бюджетників розглядалося на нещодавньому засіданні Комітету ВР з питань соціальної політики та праці, на якому слухалася інформація Рахункової палати про результати аналізу упорядкування умов оплати праці на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери. Дослідження Рахункової палати засвідчили про перекоси в оплаті праці працівників бюджетної сфери. Заслухавши цю інформацію та виступи сторін соціального діалогу, Комітет прийняв рішення звернутися до Уряду з пропозицією до 2012 року уніфікувати усі системи оплати праці шляхом введення Єдиної тарифної сітки, на основі якої будуть здійснюватися усі оплати.

Коментує заступник Голови ФПУ Григорій Осовий.

- Сьогодні, дійсно, обсяг бюджетних ресурсів не дає можливості вирішити зарплатні питання, наприклад, аби тарифна система будувалася на основі мінімальної заробітної плати, що відповідає величині прожиткового мінімуму. Цей розрив на сьогоднішній день дуже великий, і на його скорочення піде на один рік. Але якщо немає коштів, то треба хоча би справедливо підійти до умов оплати праці різних категорій працівників, які фінансуються з бюджетів, про що, власне, я сказав на засіданні Комітету з питань соціальної політики і праці. Беручи участь в обговоренні, я зазначив, що, якщо в державі немає коштів на вирішення питання підвищення зарплати бюджетникам, необхідно, хоча би, ліквідувати несправедливість у самій системі оплати праці.

Сьогодні в Україні існують різні системи оплати праці, а звідси й різні розміри заробітної плати. Верховна Рада створила свої положення і зарплатні фонди, Секретаріат Президента – свої, судді, прокурори - свої. Хто має найбільші важелі впливу на владу і доступ до фінансових ресурсів, у того і зарплата вища. Через це вчителі та лікарі в Україні є найменш захищені. Необхідно ввести Єдину тарифну сітку, на основі якої будуть здійснюватися оплати всіх: міністрів, депутатів, прокурорів, суддів, працівників МВС тощо. За цієї умови усі будуть «прив’язані» один до одного - до одного критерію, показника, яким є мінімальний розмір оплати в Єдиній тарифній сітці, і тоді, я думаю, усі в державі будуть перейматися проблемою підвищення заробітної плати у бюджетному секторі.

А так, усі «просувають» свої зарплати, й упродовж багатьох років вирішення питання бюджетників не рухається з місця. Але, якщо міністр, прокурор, суддя, депутат знатимуть, що його зарплата напряму залежатиме від розміру мінімальної тарифної ставки, як це вже робилося у деяких країнах, що вставали на шлях реформ, тоді б і вони домагалися, аби зарплатний мінімум змінювався на вище, й усі зацікавлено ставилися б до цієї справи. Сьогодні ж усі працівники «по різних квартирах з різним добробутом».

Інше питання, чи у влади вистачить мужності піти на такий крок. У цьому питанні профспілки, як представники трудівників, повинні бути більш активними, більш рішуче відстоювати свої інтереси, вдаючись за потреби до страйку і до акцій, аби влада вплинула на реконструкцію системи оплати праці. В усякому разі, відповідне рішення Комітету соціальної політики, про стан оплати у бюджетному секторі, було викладено першим пунктом. І народні депутати на засіданні Комітету теж висловилися, що це слушна думка.