• Головна
  • Структура
  • Статут
  • Офіційні документи
  • Правовий захист
  • Охорона праці
  • Контакти
  • Фотогалерея
  • Питання - відповідь


    Останні новини

    Держбюджет-2022
    Онлайн-нарада голів обласних організацій Профспілки
    Освітній омбудсмен України - Недопуск невакцинованого педагогічного працівника до роботи наразі незаконний

    Вісті з районів

    Вітання


    Організаційні ланки


    Корисні посилання

    «    Вересень 2021    »
    ПнВтСрЧтПтСбНд
     
    1
    2
    3
    4
    5
    6
    7
    8
    9
    10
    11
    12
    13
    14
    15
    16
    17
    18
    19
    20
    21
    22
    23
    24
    25
    26
    27
    28
    29
    30
     




    Щодо вакцинації
    Щодо вакцинації
    На численні запити з місць повідомляємо:
    До хвороб, для профілактики яких є обов’язковими щеплення, відповідно до Наказу МОЗ від 16.09.2011 № 595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» належать: туберкульоз, гепатит В, дифтерія, кашлюк, правець, поліомієліт, гемофільна інфекція, кір, краснуха, паротит.
    Тобто обов’язковими плановими можуть бути щеплення лише від цих захворювань.
    Згідно з ч. 4 ст. 12 Закону України “Про захист населення від інфекційних хвороб” рішення про проведення обов’язкових профілактичних щеплень за епідемічними показаннями на відповідних територіях та об’єктах приймають “головний державний санітарний лікар України, головний державний санітарний лікар Автономної Республіки Крим, головні державні санітарні лікарі областей, міст Києва та Севастополя, головні державні санітарні лікарі центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах оборони і військового будівництва, охорони громадського порядку, виконання кримінальних покарань, захисту державного кордону, Служби безпеки України”. В ст.10 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» зазначено, що кожен громадянин мусить піклуватися про своє здоров’я і здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян, проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення. А стаття 43 вищевказаного Закону містить норму про те, що пацієнт мусить дати згоду на будь-яку медичну допомогу, зокрема й на щеплення (крім прямої загрози життю, як от у випадку сказу, коли вакцинація здійснюється незалежно від волевиявлення хворого).
    Отже, вакцинуватись чи ні вирішує сам пацієнт, адже це його право, а не обов’язок.
    Разом з тим необхідно пам’ятати, що в питанні вакцинування передбачається захист прав не лише права однієї людини (право на відмову від нього), а й інтереси суспільства вцілому та держави зокрема. Саме тому, Закони України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя» передбачають обов’язковість щеплень від туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, коклюшу, правця та кору.
    Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» допускає відмову від профілактичного щеплення лише за медичними показниками (до прикладу: особам хворим на ВІД, які отримують хіміотерапію, тому що їхня імунна система слабка та ін.).
    Також відмова працівника від профілактичних щеплень і проти інших інфекційних хвороб може бути підставою для відсторонення його від виконання робіт на підприємствах та установах, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників чи поширення ними інфекцій. У разі відмови або ухилення від щеплень ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт (ЙЕД2т. Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб»).
    Вказаними нормами визначається відповідальність за нездійснення обов’язкових щеплень, з чого випливає, що право пацієнта на відмову від лікування не безмежне, оскільки спеціальною нормою встановлено обов’язок зробити профілактичні щеплення.
    У Постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року по справі № 682/1692/17 зазначено, що індивідуальне право (інтерес) відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву (інтересу) суспільства, інших батьків та їх дітей, які провели у встановленому державою порядку щеплення, зокрема, перед направленням дітей до навчального закладу для здобуття освіти. Внаслідок встановлення такого балансу досягається мета - загальне благо у формі права на безпеку та охорону здоров'я, що гарантовано статтями 3,27 та 49 Конституції України.
    Вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров’я, а також здоров’я зацікавлених осіб, є виправданою.
    Тобто принцип важливості суспільних інтересів ставиться вище над особистими. І якщо відмова від вакцинації може спричинити негативні наслідки для суспільства в цілому, держава встановлює санкції за відмову.
    В примусовому порядку проводити вакцинування чинне законодавство не передбачає, але держава, шляхом прийняття відповідних нормативно- правових актів, може обмежити громадянина, що відмовився від щеплення в реалізації деяких його особистих прав.
    Наразі вакцинація від СОVID-19 в Україні є добровільною. Тому, вакцинувати примусово від СОVID-19 в Україні на сьогоднішній день не можна.
    Примусу до щеплення закон не містить.
    Закон України “Про захист населення від інфекційних хвороб” допускає відмову від профілактичного щеплення лише за медичними показниками.

     
    Київська обласна організація Профспілки працівників освіти і науки України © 2010 - 2021