2 жовтня на станції метро Золоті Ворота Київського Метрополітену відбулося відкриття виставки вчительських історій воєнного часу «Вчителі важливі!». Історії вчителів, які представлені у виставці, було зібрано у межах цьогорічної Global Teacher Prize Ukraine від ГС «Освіторія».

Global Teacher Prize Ukraine — щорічна національна премія для вчителів-агентів освітніх змін. Після повномасштабного вторгнення формат премії було адаптовано до нових умов — вже другий рік поспіль премія документує історії вчителів воєнного часу, які продовжують навчати та розвивати українську освіту попри все. Організатор премії ГС «Освіторія» спільно з КП «Київський метрополітен» організували фото-виставку з історіями вчителів, щоб звернути увагу на важливість їхньої професії, розповісти їхні історії та подякувати їм за важливий вклад у розвиток та навчання майбутнього покоління українців.

«Фото-виставка ‘Вчителі Важливі’ — це наша подяка всім вчителям, які сьогодні формують майбутнє України не лише навчаючи нове покоління, але й прикладом власної стійкості та мужності. Global Teacher Prize Ukraine другий рік поспіль документує історії вчителів воєнного часу, які попри все, продовжують робити свою надважливу справу. Спільно з КП “Київський метрополітен” ми організували цю експозицію, щоб віддати належне та відзначити вчительську відданість. В кожному з дев’яти стендів виставки — історія незламності українських освітян. Нехай вона надихає суспільство підтримувати та шанувати наших вчителів, справжніх героїв сьогодення», – говорить Анна Сидорук, операційна директорка ГС «Освіторія».

В експозиції представлені історії дев’ятьох вчителів з різних куточків України, зібраних у межах Global Teacher Prize Ukraine цього та минулого років:

Таіси Коневської – вчительки початкових класів, яка підтримувала учнів під час окупації Бучі.
Світлани Попової – вчительки математики з Бородянки, чиї будинок та школу було зруйновано, тож вона продовжила викладати просто неба.
Юлії Мельниченко – вчительки образотворчого мистецтва з Мелітополя, що допомагає загоювати психологічні травми спричинені війною через творчість.
Тетяни Короід – вчительки української мови та літератури з Маріуполя, яка вже двічі стикнулася з викликами війни та продовжує навчати дітей , прищеплюючи їм через свій предмет патріотизм і любов до своєї держави.
Олени Осипової – виховательки дитячого садочка з Миколаєва, яка вирішила стати на захист країни і наразі є бойовим медиком з позивним «Льон».
Віктора Ткача – вчителя початкових класів з Києва, що навчає найменших учнів та учениць бути свідомими українцями.
Івана Верещаки – вчителя математики з села Чулаківка Херсонської області, який не скорився окупантам та пережив викрадення сина
Катерини Протасової – вчительки української мови та літератури з села Кирилівка Запорізької області, яка впродовж чотирьох місяців в окупації продовжувала працювати з дітьми онлайн, разом із колегами організувала ігрові заняття для учнів не лише свого селища, але й сусідньої області.
Віктора Пендальчука – вчителя інформатики та директора школи з Каховки, що відмовився співпрацювати з окупантами, через що провів сорок днів у полоні.
«Нині вчителі, попри всі виклики, на власному прикладі показують любов та відданість до своєї справи, а також важливість просвіти незважаючи на будь-які обставини. Сьогодні метро стало місцем безпеки, де не раз на станціях вчителі під час “повітряної тривоги” проводили онлайн уроки для своїх учнів або ж і всім класом спускались та продовжували освітній процес.

Проєкт показує, що ці мужні й неймовірні люди поміж нас і ми раді, що пасажири столичного метро зможуть прочитати історії українських освітян. Можливо хтось з впізнає свого вчителя!» — зазначають у КП «Київський метрополітен».

Відвідати виставку може кожен охочий на станції метро «Золоті Ворота» з 2 жовтня по 29 жовтня у вестибюлі наземної частини станції.