
Згідно зі ч. 1 ст. 113 КЗпП
час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Федерація профспілок України нагадує, що відповідно до ч. 1 ст. 34 КЗпП,
простій – це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.
Отже, працівник під час простою залишається у трудових відносинах, роботодавець зобов’язаний
нараховувати такому працівникові заробітну плату у розмірі не нижче від двох третин тарифної ставки, проводити з неї всі необхідні відрахування до бюджету і страхових фондів, а також утримувати членські профспілкові внески та перераховувати їх на рахунок профспілки.
Роботодавець не має права відмовитись утримувати або затримувати перерахування цих коштів, оскільки в нього відсутні для цього правові підстави.