У випадку звільнення працівників з підстав, які кваліфікуються як звільнення з ініціативи роботодавця, діють певні обмеження.
У Держпраці пояснили, для яких категорій працівників та у яких випадках передбачено обмеження на звільнення з ініціативи роботодавця.

У випадку звільнення працівників з підстав, які кваліфікуються як звільнення (розірвання трудового договору) з ініціативи роботодавця, діють певні обмеження на звільнення окремих категорій працівників.
Зокрема, частиною третьою статті 184 Кодексу законів про працю України передбачено, що звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років – частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням.
Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

У вересні 2025 року набрали чинності зміни, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2025 № 1129.
Документ вніс корективи до постанов Кабміну від 31.01.2001 № 78 та від 28.12.2021 № 1391, а також скасовує низку попередніх урядових актів.
Щорічна грошова винагорода педагогічним працівникам збережена, але уточнено порядок її виплати.
Після внесення змін педагоги закладів і установ освіти державної та комунальної форми власності мають право на винагороду у розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) на календарний рік.
Постанову № 78 доповнено нормою, що ця винагорода за сумлінну працю та зразкове виконання обов’язків виплачується відповідно до положення, затвердженого керівником закладу освіти за погодженням з профспілковим органом (у разі його створення).

Права студентів визначає Конституція України, Закон України «Про освіту» та «Про вищу освіту». Відносини у процесі навчання можуть регулюватися наказами та розпорядженнями Кабінету міністрів України, Міністерством освіти України, а також внутрішніми нормативно – правовими актами навчального закладу.
Найголовнішим нормативним актом навчального закладу є Статут, який повинен відповідати законодавству України.
Ключові права, обов’язки та державні гарантії для здобувачів освіти закріплені у статтях 53, 56 Закону «Про освіту» та статті 62 Закону «Про вищу освіту».

Зокрема, студенти мають право на:
безпечне, здорове та інклюзивне освітнє середовище; пошану людської гідності; працю у позанавчальний час, а також під час навчання – у межах практичної підготовки або дуальної форми освіти; збереження місця навчання під час проходження базової служби, служби за призовом під час мобілізації чи в особливий період; ця гарантія поширюється на громадян 18-25 років, які уклали контракт на військову службу; вибір форми навчання; зарахування періодів денного навчання до страхового стажу за умови сплати внесків (відповідно до Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»); додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням за основним місцем роботи; академічну відпустку у порядку, визначеному законодавством; щорічну канікулярну відпустку не менше восьми тижнів; академічні та соціальні стипендії, а також інші стипендії, призначені фізичними чи юридичними особами.
Студенти (курсанти) закладу вищої освіти з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також студенти (курсанти) закладу вищої освіти, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків, мають гарантоване право на отримання соціальної стипендії, у тому числі у разі отримання академічної стипендії.
Студенти, які навчаються за денною (очною) формою навчання, мають право на пільговий проїзд у транспорті, а також на забезпечення гуртожитком у порядках, встановлених Кабінетом Міністрів України;

Комітетом з питань освіти, науки та інновацій Верховної Ради України у своєму Висновку до протоколу № 191 від 11 листопада 2025 року щодо проєкту Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», реєстр. № 14000 від 15.09.2025, запропоновано доповнити його до другого читання нормами, які стосуються трудових прав педагогічних працівників, а саме їх звуження.
Комітет пропонує установити, що набрання чинності цим Законом є підставою для припинення до 31 серпня 2026 року безстрокових трудових договорів з педагогічними працівниками закладів загальної середньої і фахової передвищої освіти.

Президія Центрального комітету Профспілки працівників освіти і науки України провела чергове засідання, що відбулося 6 листопада 2025 року, на якому обговорено ключові питання діяльності організації в умовах сьогодення.
У порядку денному – підсумки звітів і виборів в організаційних ланках Профспілки, скликання VII пленуму Центрального комітету, внесення змін до складу керівних органів Профспілки та ФПУ, підготовка проєктів документів до X З’їзду Профспілки, питання доопрацьованого проєкту Державного бюджету України на 2026 рік.
Голова Профспілки Георгій Труханов окреслив основні напрями роботи організації у поточний період, серед яких – участь у бюджетному процесі та забезпечення належного фінансування галузі у головному кошторисі країни, спільна робота з владою, народними депутатами, міжнародними партнерами всіх організаційних ланок Профспілки задля збільшення обсягів фінансування освіти у 2026 році.
Він наголосив, що Профспілка продовжує активно співпрацювати з державними органами, відстоюючи гідну оплату праці педагогів, збереження соціальних гарантій та підвищення престижу професії вчителя.